І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница

0, 5—5 мА — пороговий струм;

5—10 мА — відпускальний;

10— 25 мА — утриму вальний;

25—50 мА — впливає на органи дихання;

50—100 мА — впливає на роботу серця.

Вплив постійного електричного струму на організм людини дещо менший порівняно зі змінним (наприклад, у разі постійного елект­ричного струму 10—25 мА — це відпускальний струм).

Щодо шляху проходження струму через організм, то він може бути найрізноманітнішим. Але найнебезпечнішим вважають шлях струму через увесь організм (голова — ноги), оскільки в цьому разі найбільший об’єм біологічного середовища бере участь в елекролі- тичному розкладанні. Найменш небезпечним вважають шлях нога — нога.

У разі підвищення частоти струму від 50 до 500 Гц небезпека його збільшується і починає зменшуватись із підвищенням частоти понад 500 Гц І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница (але зберігається небезпека опіків).

Змінна напруга до 400 В у 3—4 рази небезпечніша за постійну. При напрузі 400—600 В небезпека змінної і постійної напруги одна­кова, а при збільшенні напруги понад 600 В більш небезпечною стає постійна напруга.

Навколишнє середовище (вологість, струмопровідна підлога), а також стан мережі (розгалужена чи коротка) безпосередньо вплива­ють на наслідок ураження.

У зоні НС не виключена можливість потрапляння людини під крокову напругу. Крокова напруга виникає між двома точками на поверхні землі, у ділянці замикання фази па землю, коли ці точки відстоять одна від іншої на величину кроку Людина, яка відчула дію електричного струму в суглобах ніг, повинна негайно І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница поставити їх разом, та відійти у протилежний бік від фази (дроту, який лежить на землі) невеликими кроками. Найбільш небезпечний перший метр від фази, а на відстані 15—20 м потенціал дорівнює, практично, нулю.

Небезпека ураження електричним струмом зростає, якщо люди­на, яка доторкається струмопровідних частин, при цьому:

— стоїть на земляній, асфальтованій, бетонованій або металевій підлозі;

— має зволожені руки і велику площу контакту зі струмогіровід- ною частиною;

— контактує з електрообладнанням, яке не має заземлення (за- нулення);

— вжила алкогольні напої, має низький опір організму, захворіла тощо.

Людину, яка потрапила під дію електричного струму, можна звільнити від його дії за умови І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница:

— знеструмлення тієї електричної частини, за яку взялася люди­на;

— перерубування струмоведучих частин;

— відтягування людини за одяг від устаткування, яке стало дже­релом ураження;



— знімання з її тіла струмоведучої частини (дроту), яка перебу­ває під напругою.

Отже, в зоні НС треба пам’ятати про такі поради:

— не торкатися оголених дротів;

— не торкатися електричних приладів, обладнання та електрофі- кованого устаткування;

— у випадку необхідності контакту з корпусом обладнання (на­приклад, устаткування заважає і його треба прибрати) як ви­нятковий випадок застосовуйте перевірку корпусу підозріло­го устаткування на наявність електричного струму на ньому шляхом миттєвого ковзного дотику до корпусу;

— не користуйтесь електроенергією у вологих приміщеннях та І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница просто неба, якщо іде дощ, сніг, а також за наявності туману;

— людину, яка зазнала ураження електричним струмом, не мож­на залишати одну впродовж не менш як 1 доби, бо у неї може раптово зупинитися серце або зникнути дихальні функції.

Sapient і sat!

Розумному досить!

ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА ОСОБОВОГО СКЛАДУ ФОРМУВАНЬ ДСМК У ЗОНІ НС

Пожежі відносять до тих чинників небезпеки, які у випадку ви­никнення здатні самостійно створити НС або справити значний вплив на її розвиток.

До причин пожежі в зонах НС відносять:

— електротехнічні. їх виникнення пов’язане з короткими зами­каннями в електричних мережах; неспрацьовуванням систем захисту на початкових етапах І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница розвитку НС; зростанням вели­чини струму і загоряння кабелів, провідників внаслідок за­гальмовування обертових частин машин та ін;

— загоряння газу внаслідок руйнування газових магістралей буд­

івель, споруд. Газові магістралі (навіть на відміну від елект­ротехнічних) погано захищені від аварій. Автоматика на газо­вих магістралях недосконала, тому у випадку порушення гер­метичності виникає небезпека витоку значної кількості газу, який може вибухнути від коротких замикань у електромере­жах або внаслідок утворення іскр при руйнуванні будівель, споруд, падінні металевих конструкцій;

— запалення легкозаймистих рідин (ЛЗР), горючих рідин (ГР) та твердих горючих матеріалів. ЛЗР, ГР та горючі речовини займаються від джерела полум’я. Але І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница ЛЗР та ГР здатні також і до самозаймання;

— необережне поводження з вогнем (паління, використання відкритого полум’я). Незагашені недопалки, сірники в зоні НС здатні легко спричинити пожежу, бо вони можуть потра­пити в загазовану зону або в місце, де розташована під шаром щебеню вмістилище із ЛЗР, ГР або припорошена пилом го­рюча речовина (ганчірка, вата, папір). Використання для по­шуку або освітлення в зоні НС сірників, факелів або паяль­них ламп, вогнищ для обігріву — надзвичайно небезпечно для людей, які зазнали фізичних навантажень та впливу на пси­хічний стан;

— розряди блискавки, статична електрика, самозаймання, випад­кове фокусування сонячних променів на І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница горючих матеріалах, іскри від двигунів внутрішнього згоряння створюють реальні передумови виникнення пожежі в зоні НС.

*

Нормативне та законодавче забезпечення пожежної охорони в Україні

Нині в державі діють понад 70 нормативних документів з питань пожежної безпеки.

Правову основу пожежної безпеки складають:

1. Конституція України (28 червня 1996 р.).

2. Закон України “Про пожежну безпеку” (17 грудня 1993 р.).

3. “Правила пожежної безпеки в Україні (15 квітня 2002 р.)

4. ГОСТ 12.1.004—91 “Пожаробезогіасность. Общие требования”.

5. Постанови Верховної Ради України.

6. Накази і розпорядження Президента України.

7. Декрети, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів Ук­раїни.

8. Рішення органів державної виконавчої влади, місцевого і ре­гіонального самоуправління.

При розробленні заходів з пожежної безпеки зважають на стан­дарти І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница, будівельні норми, правила будови електроустановок (ПБЕ), норми технічного проектування та інші нормативні документи.

Міністерства та відомства, виходячи із специфічних умов та особ­ливостей пожежної небезпеки виробництв, можуть додатково роз­робляти і видавати свої галузеві правила пожежної безпеки, узгод­жені з Правилами пожежної безпеки в Україні.

Галузеві правила повинні бути узгоджені з Головним управлін­ням державної пожежної охорони МВС України.

Фізико-хімічні основи горіння та пожежонебєзпечність речовин

Горіння — це хімічна реакція з’єднання речовини з киснем по­вітря, яке супроводжується виділеннями тепла, світла, диму. Процес горіння підрозділяють на кілька фаз.

Спалах — швидке горіння горючої суміші, яке не супроводжується утворенням стиснутих газів.

Загоряння І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница — виникнення горіння під дією джерела запалювання.

Займання — загоряння, що супроводжується появою полум’я.

Самозагорянпя — різке збільшення швидкості екзотермічних ре­акцій, що призводить до виникнення горіння речовини за відсут­ності джерела запалювання.

Самозаймання — самозагоряння, що супроводжується появою полум’я.

Вибух — надзвичайно швидке хімічне перетворення, що супро­воджується виділенням енергії й утворенням стиснутих газів, здат­них виконувати механічну роботу.

До основних показників пожежної небезпеки відносять:

— температуру спалаху;

— температуру запалення;

— температурні межі запалення;

— температуру самонагрівання та ін.

Температура спалаху — це найнижча температура горючої речо­вини, за якої над поверхнею утворюються пари та гази, здатні спала­хувати в повітрі від джерела запалювання (але горіння при І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница цьому ще неможливо).

Температура запалення — температура горючої речовини, за якої вона виділяє пальні пари та гази з такою швидкістю, що після запа­лення їх від джерела полум’я утворюється стійке горіння.

Температурні межі запалення — температури, за яких насичені пари речовини утворюють у даному кисневому середовищі концент­рації, рівні яких дорівнюють нижньому і верхньому концентрацій­ним граничним рівням запалення рідин.

Концентраційні межі запалення речовини виражають у відсотках відносно кисню повітря.

У повітрі міститься близько 21 % кисшо. Зменшення його рівня до 16—18 % приводить до того, що більшість речовин і газів горіти не можуть. Усі речовини мають нижні і верхні концентраційні граничні рівні.


Мінімальна І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница концентрація пилу чи газу в повітрі, за якої почи­нається їхнє загоряння, називають нижнім граничним концентра­ційним рівнем запалення. Верхнім граничним концентраційним рівнем запалення називають максимальну концентрацію пилу чи газу в повітрі, за якої ще відбувається їхнє загоряння. Горіння спостері­гається в інтервалах між нижнім і верхнім граничними концентра­ційними рівнями. Зменшення або збільшення концентрації речовини або газу приводить до того, що горіння не відбувається, тому що в першому випадку кількість речовини недостатня, у другому випадку кількість її надмірна (недостатність кисню).

Горючі рідини щодо пожежної небезпеки поділяють на два кла­си: до першого відносять рідини з І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница температурою спалаху до 61 °С (бензин, етиловий спирт, ацетон, нітроемалі тощо), вони мають на­зву легкозаймистих рідин (ЛЗР);

до другого — рідини з температурою спалаху понад 61 °С (мас­тильні матеріали, мазут, трансформаторне масло тощо), вони мають назву горючих рідин (ПГ). Ці речовини характеризуються масовою швидкістю горіння, г/с.

Тверді речовини поділяють на:

— горючі, що запалюються від стороннього джерела полум’я і продовжують горіння після його віддалення;

— важкогорючі, що не здатні поширювати полум’я, а горять у місці контакту з тепловим імпульсом;

— негорючі — це речовини, що не займаються навіть від достат­ньо потужних теплових імпульсів.

Горіння твердих речовин характеризується лінійною швидкістю (см І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница/с), а деяких — вибуховою швидкістю (км/с).

Вибухопожежна небезпека будівель та приміщень

Для всіх будівель та приміщень виробничого, складського при­значення і лабораторій визначаються категорії щодо вибухової та пожежної небезпеки (ОНТП 24—86), а також класи пожежо- та ви­бухонебезпечних зон.

Приміщення та будівлі за вибуховою та пожежною небезпекою поділяють на категорії А, Б, В, Г, Д (табл. 23), класи пожежних зон позначають П-І, П—II, П-ІІа, П-ІІІ (табл. 24), вибухонебезпечні зо­ни - 0, 1, 2, 20, 21, 22 (табл. 25).

Для всіх будівель та приміщень виробничого, складського при­значення і лабораторій категорію щодо вибухопожежної та пожеж


Таблиця 23. Категорія приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою

Категорія

приміщення

Характеристика речовин та матеріалів, які містяться І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница (обертаються) у приміщенні

А

(вибухо- та пожсжо- небезпечна)

Горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше за 28 °С у такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні гіарогазоповітряні суміші, у разі займання яких розвивається розрахунковий надмірний тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа.

Речовини та матеріали, які здатні до вибуху і горіння в разі взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним у такій кількості, що розрахунковий надмірний тиск вибуху в при­міщенні перевищує 5 кПа

Б

(вибухо­та пожежо- небезпечна)

Горючі пил або волокна, легкозаймисті рідини з температу­рою спалаху понад 28 °С, горючі рідини в такій кількості, що здатні утворювати вибухонебезпечні пилоповітряпі або пароповітряні І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница суміші, у разі займання яких розвивається надмірний тиск вибуху в приміщенні, який перевищує 5 кПа

В

(пожежо-

небсзпечна)

Горючі та важкогорючі рідини, тверді горючі та важко- горючі речовини та матеріали (у тому числі пил і волокна), речовини та матеріали, здатні тільки горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним, за умови, що при­міщення, де вони наявні або обертаються, не відносяться до категорій А і Б

Г

Негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес оброблення яких супро­воджується виділенням променистого тепла, іскор і полу­м’я; горючі гази, рідини та тверді речовини, які спалюють або утилізують як І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница паливо

Д

Негорючі рідини і матеріали у холодному стані. Допускається відносити до категорії Д приміщення, в яких містяться го­рючі рідини у системах змащення, охолодження та гідро- приводу обладнання, в яких не більше за 60 кг в одиниці об­ладнання в разі тиску не більше як 0,2 мПа, кабельні елект­ропроводки до обладнання, окремі предмети меблів на місцях

ної небезпеки, а також клас зони позначають на вхідних дверях до приміщення. Класи зон позначають також на межах зон усередині приміщень та ззовні.

У верхній частині позначень (табличок) проставляють категорію приміщення чи будівлі, а в нижній — класи зон (пожежних та вибу­хонебезпечних).

Визначення категорії І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница має важливе практичне значення, тому що від категорії вибухопожежної та пожежної небезпеки залежать кон­структивно-планувальні рішення будівель, вибір обладнання, а в окремих випадках — технологічна схема виробництва.

Таблиця 24. Класи пожежонебезпечних зон

Зона

класу

Характеристика місця розміщення та матеріалів, які там містяться (обертаються)

П-І

Зони розташовані в приміщеннях, в яких обертаються го­рючі рідини з температурою спалаху понад 61°С (склади мінеральних масел, установки з регенерації мінеральних масел тощо)

п-п

Зони розташовані в приміщеннях, в яких виділяються го­рючий пил або волокна з нижнім концентраційним рівнем запалення понад 65 г/м3 до об’єму повітря (цехи з оброб­лення деревини, приміщення млинів тощо)

П-ІІа

Зони розташовані І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница в приміщеннях, в яких обертаються тверді горючі речовини, не здатні переходити у завислий стан (де­ревина, тканини і таке інше)

П—ПІ

Зони розташовані поза межами приміщення, наприклад, зовнішнє устаткування, в якому утримують ГР з темпера­турою спалаху понад 6ГС (трансформатори), або тверді го­рючі речовини

Отже, перебуваючи в будівлях, які розташовані в зоні НС, треба уважно ставитися до вибору приміщення для потреб медичної бри­гади та не користуватися (особливо у початковий період розвитку аварії) відкритим полум’ям, не палити, поки приміщення не обсте­жать відповідні фахівці.

Будівлю (будинок) відносять до категорії А, якщо в ньому су­марна площа приміщень категорії І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница А перевищує 5 % площі всіх при­міщень, або 200 м2.

Допускаєгься не відносити будівлю до категорії А, якщо сумарна площа приміщень категорії А в будівлі не перевищує 25 % сумарної площі всіх розташованих у ній приміщень (але не більше за 1000 м2), і ці приміщен­ня обладнують установками автоматичного пожежогасіння.


Зона

класу

Характеристика місця розташування та матеріалів, які там містяться (обертаються)

Простір, в якому вибухонебезпечне середовище наявне постійно або протягом тривалого часу

Простір, в якому вибухонебезпечне середовище може утвори­тися за нормальних умов експлуатації установки (працює відпо­відно до своїх розрахункових параметрів)

Простір, в якому вибухонебезпечне середовище за нормальних умов експлуатації установки відсутнє, проте якщо воно вини­кає, то І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница рідко і триває недовго. У цих випадках можливі аварії катастрофічних розмірів (розрив трубопроводів високого тис­ку або резервуарів значної місткості) не повинні розглядатися під час проектування електроустановок

Простір, в якому під час нормальної експлуатації установки вибухонебезпечний пил у вигляді хмари наявний постійно або часто в кількості, достатній для утворення небезпечної концен­трації суміші з повітрям, і (або) простір, де можуть утворюва­тися пилові шари непередбаченої або надмірної товщини. Це має місце всередині обладнання, де пил може формувати вибу­хонебезпечні суміші часто і на тривалий термін

Простір, в якому під час нормальної експлуатації установки ймовірна поява пилу у вигляді хмари в І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница кількості, достатній для утворення суміші з повітрям вибухонебезпечної концентрації. Ця зона може включати простір поблизу місця порошкового заповнення або осідання і простір, де під час нормальної екс­плуатації установки ймовірна поява пилових шарів, які можуть утворювати небезпечну концентрацію вибухонебезпечної пи- лоповітряної суміші

Простір, в якому вибухонебезпечний пил у завислому стані може з’являтися не часто й існувати недовго або в якому шари вибу­хонебезпечного пилу можуть існувати й утворювати вибухоне­безпечні суміші під час аварії

Будівлю відносять до категорії Б, якщо одночасно виконуються дві умови:

а) будівля не відноситься до категорії А;

б) сумарна площа приміщень категорій А і Б І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница перевищує 5 % су­марної площі всіх приміщень, або 200 м2.


Допускається не відносити будівлі до категорії Б, якщо сумарна площа приміщень категорій А і Б у будівлі не перевищує 25 % су­марної площі всіх розташованих у ній приміщень (але не більше за 1000 м2) і ці приміщення обладнуються установками автоматичного пожежогасіння.

Будівлю відносять до категорії В, якщо одночасно виконуються дві умови:

а) будівля не відноситься до категорії А чи Б;

б) сумарна площа приміщень категорій А, Б і В перевищує 5 % (10 %, якщо в будівлі відсутні приміщення категорій А і Б) сумарної площі всіх приміщень.

Допускається не відносити будівлю до категорії В, якщо сумарна площа приміщень І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница категорій А, Б, В у будівлі не перевищує 25 % сумарної площі всіх розташованих у ній приміщень (але не більше за 3500 м2) і ці приміщення обладнуються установками автоматич­ного пожежогасіння.

Будівлю відносять до категорії Г, якщо одночасно виконуються дві умови:

а) будівля не відноситься до категорій А, Б або В;

б) сумарна площа приміщень категорій А, Б, В і Г перевищує 5 % сумарної площі всіх приміщень.

Допускається не відносити будівлю до категорії Г, якщо сумарна площа приміщень категорій А, Б, В і Г у будівлі не перевищує 25 % сумарної площі всіх розташованих у ній приміщень (але не більше за 5000 м2) і приміщення І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница категорій А, Б і В обладнуються установка­ми автоматичного пожежогасіння.

Будівлю відносять до категорії Д, якщо вона одночасно не відно­ситься до категорій А, Б, В або Г.

Первинні засоби пожежогасіння

Для гасіння пожеж використовують такі вогнегасні речовини: вода, вода з домішками, піна (хімічна або повітряно-механічна), вогнегасні порошки, вуглекислий газ, галогеновані вуглеводні. Для забезпечення зручності й з метою віддалення людини від по­лум’я, ці речовини помішують у спеціальні устаткування — вогнегасники.

Вогнегасники розподіляють:

а) за способом транспортування на:

— переносні (ручні та ранцеві);

— пересувні;

б) за видом вогнегасної речовини на:

— водні;

— повітряно-пінні;

— порошкові;

— вуглекислотні;

— хладонові;

— комбіновані.

Для інформації про І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница призначення вогнегасників на їхніх корпу­сах зазначають символи класів пожежі (мал. 38).

Клас

пожежі


Символ

класу

пожежі


Мал. 38. Символ класів пожеж

За ГОСТ 27331—87 “Пожарная техника. Классификация пожа- ров” установлено чотири класи пожежі, а також їх символи:

клас А — горіння твердих речовин, переважно органічного походження, яке супроводжується тлінням (деревина, текстиль, папір);

клас В — горіння рідин або твердих речовин, які розтоплюються; клас С — горіння газоподібних речовин; клас D — горіння металів та їхніх сплавів.

Крім цих чотирьох класів, Правилами пожежної безпеки в Ук­раїні введено ще додатковий п’ятий клас (Е), прийнятий для позна­чення пожеж, пов’язаних з горінням електроустановок.

Ефективність використання вогнегасників залежить від навичок і знання способів їхнього І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница застосування.

Персонал будь-яких підприємств, закладів та установ зобов’яза­ний пройти навчання та набути навичок щодо застосування вогне­гасників, знати порядок приведення їх в дію.


Призначення вогнегасників та порядок приведення їх в дію

Переносні вогнегасники містять обмежену кількість вогнегасної речовини і, як правило, безперервне подання відбувається протягом короткого проміжку часу, через що помилки, які допущені при кори­стуванні, виправити неможливо.

Нижче наведено практичні способи (у різних ситуаціях), яких слід дотримуватися під час користування вогнегасниками:

ОВ-9 — водні вогнегасники. Використовують для гасіння пожеж класу А (горіння твердих речовин; мал. 39).

Струмінь води необхідно подавати в центр пожежі, маніпулюю­чи І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница насадкою для охоплення зайнятої полум’ям поверхні; після того як полум’я збито, можна наблизитись і продовжувати маніпулювати насадкою, подаючи воду невеликими порціями, покрити максималь­но можливу площу, гасячи окремі осередки пожежі.

Після закінчення гасіння за наявності вогнегасної речовини про­довжити подавання з метою охолодження поверхонь.

ОВП-5Д, ОВП-9, ОВП-10.01, ОВП-ІОО - вогнегасники повітря­но-пінні (мал. 40). Повітряно-механічна піна в цих вогнегасниках виникає внаслідок механічного розпилювання розчину піноутворю- вача і його змішування з повітрям в піногенераторах.

Вогнегасники приводять у дію здебільшого шляхом руйнування мембрани балона з робочим газом.

Пінні вогнегасники використовують для гасіння пожеж класів А і В І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница (горіння твердих та рідких речовин).

Під час гасіння пожежі класу А (горіння твердих речовин) піну необхідно подавати так, щоб створювався шар, який покривав би охоплені полум’ям поверхні.

Під час гасіння пожежі класу В (горіння рідких речовин) піну слід подавати акуратно на охоплену полум’ям рідину, яка при цьому не повинна розбризкуватися. Під час гасіння рідини в ємкості у пер­ший момент піну подають на задній внутрішній борт, а потім у різних напрямках, намагаючись покрити піною всю площу. При гасінні роз­ливу подають струмінь на поверхню горіння та навкруги, створюючи перешкоду поширенню вогню.

ОП-1 “Момент” (мал. 41), ОП-1 “Момент-2”, ОП-1 “Момент-2П”,

ОІІ І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница-1В “Момент-2”, ОП-1Б, ОП-1У “Момент”, ОГІ-2, ОП-2-ОІ, ОП-2В, ОП-2М, ОП-2П, ОПУ-2, ОП-5-ОІ, ОП-5-02, ОПУ-5, ОП-5А, ОП-5В,

ІА

16 17 18 19 Т 20 21 22


Мал. 39. Вогнегасник водяний ОВ-9:

1 _ корпус; 2 — головка; 3 — рукав; 4— балон з робочим газом; 5 _ трубка сифона; 6 — насадка-розпилювач; 7 — сітка; 8 — корпус фільтра; 9 — рукоятка управління клапаном; 10 — ручка; 11 — кільце ущільнювальне; 12— клапан; 13 — перехідник; 14—гайка накидна; 15 — кільце ущільнювальне; 16 — штифт; 17 — пружина; 18 — вісь; 19 — кнопка з голкою; 20 — пружина; 21 — запобіжна чека; 22 — кільце ущільнювальне; 23 — запобіжний клапан


Мал. 40. Вогнегасник повітряно-пінний ОВП-9

1 — корпус; 2 — головка; 3 — рукав; 4— балон з робочим газом;

5 — трубка сифона; 6 — піногенератор; 7 — сітка; 8 — корпус фільтра;

9 — рукоятка управління клапаном; 10 — ручка; 11 — кільце ущільнювальне; 12— клапан; 13 — перехідник; 14—гайка накидна І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница; 15 — кільце ущільню­вальне; 16 — штифт; 17 — пружина; 18 — вісь; 19 — кнопка з голкою; 20 — пружина; 21 — запобіжна чека; 22 — кільце ущільнювальне;

23 — запобіжний клапан


Мал. 41. Вогнегасник порошковий ОП-1 «Момент»:

1 — корпус; 2 — головка; 3 — кришка стакана; 4 — сітка; 5 — фільтр

6 — прокладка гумова; 7 — стакан з робочим газом; 9 — пружині

10 — ручка; 11 — кільце ущільнювальне; 12— шайба ущільнювальні 13 — кнопка; 14— розпилювач; 15 — ковпачок; 16 — кронштейн; 17 "

гайка накидна


ОП-5Д, ОП-6, ОП-9, ОПШ-ІО, ОП-ІОА, ОП-ІО, ОПУ-ІО, ОП-бО, ОП-100.01, ОПШ-50, оп-юо, ОПШ-ЮО.

Вогнегасник ОП-9 (мал. 42) приводять у дію так: знімають запо­біжник, б’ють по бойку будь-яким предметом. Бойок пробиває мем­брану металевого балону із стиснутим газом (повітрям), який вики­дає порошок через сприск. Аналогічна дія і вогнегасника типу І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница “Мо­мент”. Його беруть в руку за корпус біля днища і вдаряють головкою по твердій поверхні. Направляють струмінь порошку на джерело горіння.

Вогнегасник ОП-ІО уводять в роботу шляхом натискування на рукоятку.

Порошкові вогнегасники використовують для гасіння пожеж класів А (крім вогнегасника з порошком ПСБ-3), В і С (горіння твердих, рідких та газоподібних речовин).

Під час гасіння пожежі класу А (горіння твердих речовин) вогнегасний порошок необхідно подавати до осередку пожежі, переміщуючи струмінь з боку в бік з метою збиття полум’я. Після того як полум’я збито, треба наблизитись і покрити всю поверх­ню, що горить, і особливо окремі І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница осередки шаром порошку, при цьому порошок подається переривчастими порціями. Аналогіч­но діють при гасінні пожеж класу Д (горіння металів та їхніх сплавів).

Під час гасіння пожежі класу В (горіння рідких речовин) струмінь порошку спочатку подають на найближчий край, пере­міщуючи насадок з боку в бік для покриття пожежі по всій ширині. Подавання порошку слід робити безперервно за умови повністю відкритого клапана, переміщуючись уперед і не залишаючись поза­ду й з боків непогашеної ділянки, намагаючись постійно підтриму­вати у зоні горіння порошкову хмару.

Під час гасіння пожежі класу С (горіння газоподібних речовин) струмінь вогнегасного порошку спочатку необхідно спрямовувати в струмінь газу майже пар І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница* алельно газоіюму потоку.

Під час гасіння електроустаткування струмінь вогнегасного порошку слід спрямовувати безпосередньо у джерело полум’я.

До початку гасіння т~реба знеструмити електроустаткування.

ОУ, ОУ-2, ОУ-3, ВВК-3, ОУ-5, ВВК-5, ОУ-6, ВВК-7, ОУ-ІО, ОУ-25, ОУ-40, ОУ-80 — вуглекислотні вогнегасники.

Вогнегасники уводять у дію шляхом відкривання вентиля ба­лона до упору (або шлягхом натискування на рукоятку управління клапаном). Розтруб-снігоутворювач (або сприск) спрямовують на об’єкт, що горить.

Вогнегасна дія вуглекислоти полягає в зниженні температури джерела пожежі і зміні складу повітря.

Вуглекислотні вогнегасники застосовують, як правило, для гасі­ння пожежі класу В (горіння рідких речовин) та Е І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница (горіння електро­устаткування).

Під час гасіння пожежі класу В розтруб має бути спрямований до центру осередку пожежі, що розташований найближче до опера­тора. Під час гасіння оператор зобов’язаний виконувати рухи розт­рубом з боку в бік, просуваючись уперед. Під час гасіння електроус­таткування тактика аналогічна до тактики користування порошко­вими вогнегасниками.

ОХ-3, ОБХ-3, О АХ, ОХ-7, ОС-8М, ОС-8МД, ОС-8МФ - спе­ціальні вогнегасники.

Хладонові та брометилохладонові вогнегасники вводять в дію переважно таким самим шляхом, як і вуглекислотні (мал. 42).

Вогнегасна дія зарядів цих вогнегасників ґрунтується на хімічно­му гальмуванні реакції горіння та зниженні температури в зоні го­ріння.

Хладонові І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница вогнегасники використовують для гасіння пожежі класу В (горіння рідких речовин) та електроустаткування (Е).

Тактика користування хладоновими вогнегасниками аналогічна до тактики користування вуглекислотними вогнегасниками.

При застосуванні вогнегасників необхідно дотримуватися таких загальних правил безпеки:

— у випадку виявлення пожежі подати сигнал тривоги й спові­стити пожежну охорону;

— не проходити повз пожежу в пошуках вогнегасника, тому що тупикове приміщення може стати пасткою;

— під час гасіння електроустаткування, що є під напругою, необ­хідно, щоб відстань від електроустаткування до насадки (роз­труба) вогнегасника була не менше ніж 1 м;

— гасіння здійснювати з навітряного боку;

Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 10 | Нарушение авторских прав


documentaultvxh.html
documentauludhp.html
documentaulukrx.html
documentauluscf.html
documentauluzmn.html
Документ І. В. КОЧІН, ПО.ЧЕРНЯКОВ, П. І.СИДОРЕНКО, В. Є. БУКІН, О. М. САВЧУК, В. М. СКОРОХОД 18 страница